ЗДО №21, "Оленка"

Онлайн-школа розвитку творчих педагогів

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«Розвиток пізнавальної активності старших дошкільників

 засобами творчих завдань»

      Пізнавальна активність дитини - мобілізація її інтелектуаль­них, моральних і фізичних сил, спрямована на досягнення конкрет­ної цілі пізнавальної діяльності.      Внутрішні передумови, які забезпечують про­дуктивність пізнавальної діяльності, визначають легкість і швидкість засвоєння дитиною нових знань, можливість їх творчого викорис­тання під час розв'язання життєвих завдань, такі:

  • активно-пізнавальне ставлення дитини до навколишнього середовища;
  • уміння успішно орієнтуватися серед предметів та явищ;
  • здатність довільно регулювати свою пізнавальну діяльність.

   Дошкільне дитинство - період формування в дитини пізна­вальної потреби. Виокремлюють такі етапи розвитку пізнавальної потреби: період прояву цікавості (потреба у враженнях на основі рефлексу); період допитливості (потреба в пізнанні зв'язків між вну­трішніми і зовнішніми особливостями предметів та явищ навколишньої дійсності); період пізнавальної активності (потреба в пізнанні, ціле­спрямованому процесі пізнавальної діяльності). Зміст та характер пізнавальної активності дитини має такі зов­нішні прояви:

  • увага й особливий інтерес до предмета;
  • емоційне ставлення до предмета, різноманітність емоцій, спричинена ним (подив, захоплення, радість тощо);
  • дії, спрямовані на ознайомлення, розпізнавання нового предмета, розуміння його функціонального призначення;
  • тривалість інтересу до нового.

        Показовими щодо характеру та змісту пізнавальної активності дитини є ситуації ознайомлення з новою іграшкою, грою чи новим дидактичним матеріалом. Насамперед варто звернути увагу на зацікавленість дитини новим предметом, на емоції, які відображаються на її обличчі, а також на ефективність пошукових, обстежувальних дій, за допомогою яких дитина вивчає новий об'єкт. Окрім цього, можна поставити їй додаткові запитання: «Як можна використати цей предмет?», «Де його можна застосува­ти?» тощо.

    У період дошкільного дитинства розвиток пізнавальної актив­ності дитини має стати спеціальним завданням дорослих. Адже твердження про те, що оволодіння знаннями і вміннями автоматич­но визначає розвиток допитливості та пізнавальний розвиток дити­ни, - помилкове.

     Опрацьовуючи спеціальну літературу можна виявити різні типи завдань для розвитку пiзнавальної активностi старших дошкільників. Пропонуємо вашій увазі класифікацію, яка є загальноприйнятою у дошкіллі.

Яскраво виражені творчi завдання, вони є пiдкласом пiзнавальних. У розробленій типології до творчих завдань віднесено завдання: 

  • на вибір засобів, необхідних для досягнення відомої мети;
  • на стимулювання пізнавальної мотивації без визначеної конкретної мети;
  • на самостійне пояснення сутності явищ.

    Творчі завдання дають широкі можливості для впровадження диференційованого навчання з урахуванням індивідуальних можливостей пізнавальної діяльності кожної дитини. Це робить навчальний процес не тільки цікавим та посильним для кожного дошкільника, але й дає можливість дорослому якомога ефективніше працювати на визначеному рівні складності як з усім дитячим колективом в цілому, так і з кожною дитиною окремо, коригуючи і спрямовуючи її розвиток так, щоб підвищити рівень її пізнавальної активності.

      Виходячи з аналізу психолого-педагогічних аспектів проблеми творчих завдань, а також враховуючи особливості розвитку пізнавальної активності дитини дошкільного віку, можна створити власну класифікацію творчих завдань. При цьому необхідно враховувати притаманні дошкільникам види діяльності, які передбачають прояв ними творчості (зображувальна, словесна, музична, математична). Таким чином, визначаємо наступні види творчих завдань:

Зображувальні творчі завдання: на малювання різними матеріалами; на різну техніку виконання малюнку; на закінчення розпочатого малюнку (коли задається певний набір ліній); на малювання із закритими очима; на конструювання.

Музичні творчі завдання: на вигадування поспівок; на проспівування пісеньок “різними голосами”; на вигадування танців під музику; на пантомімічне передання образів; типу “незвичні танці” (вигадування танців нехарактерних персонажів, або під невластиву певному образу музику); у шумовому оркестрі.

Словесні творчі завдання: на добір рими, складання початку чи закінчення вірша; на фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах-діалогах; завдання-загадки.

Логіко-математичні завдання варіативного характеру: з формами; кольорами; величинами, числами.

Творчі завдання комбінованого типу. Наприклад, на слухання «чарівних звуків» та їх подальшу інтерпретацію у рухах, словесній чи зображувальній діяльності.

     Представлена класифікація передбачає різні рівні виконання творчих завдань (від простого до більш складного), що дозволятиме педагогам пропонувати їх для вирішення дітьми, з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дітей.

      Виходячи з вищезгаданого пропоную декілька методик та творчих завдань, які допоможуть педагогам у роботі з розвитку пізнавальної активності засобами творчих завдань і наштовхнуть педагогів на власну творчість.

Завдання 1. «Давайте познайомимося!» (за методикою Суржанської В. А).

Мета: Познайомити дітей з можливостями звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки (диктофон, смартфон, магнітофон, програвач); формувати уміння не відволікатися на присутність  ІКТ в групі під час проведення різних видів робіт. Розвивати культуру спілкування дітей з дорослими та однолітками. Виховувати взаємоповагу, шанобливе ставлення до думки іншого, вміння співчувати i розуміти емоційний стан одне одного.

У першій частині заняття рекомендовано провести бесіду з метою розширення знань дітей у галузі звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки, пропонувалося відгадати звукові загадки (фрагменти пісень, вступні музичні заставки улюблених передач «Голос-діти», «Вгадай мелодію», «На добраніч!» та інші).

Необхідно запропонувати дітям гру «Інтерв’ю», під час якої буде зроблено запис їх відповідей, з метою встановлення позитивного емоційного контакту з дітьми, привчати дошкільників до того, що їх уважно слухають і чують.

У другій частині заняття дітям запропонувати прослухати і заспівати улюблені пісні.

    У ході проведення цього заняття звернути увагу на: інтерес (допитливість, спілкування з дорослими та однолітками під час виконання завдань; запитання дитини до дорослого); ініціативу дітей (виявлення бажання включитися у пізнавальну діяльність; активні дії, спрямовані на досягнення позитивного результату пізнання); емоційність під час спілкування (позитивне ставлення до пізнавальної діяльності та її результатів; зацікавленість, подив, старанність, радість); самостійність під час виконання завдань (наполегливість у досягненні мети пізнавальної діяльності, незалежність від інших, сміливість); оригінальність відповідей (при слуханні музичних загадок); бажання спілкуватися з експериментатором.

Завдання 2. «Пригоди ведмедика»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (незалежність дитини, радість, подив, уміння дати пояснення, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зацікавленість, бажання виконати завдання).

   Дитині запропонувати картинки із зображенням кумедної ситуації. Завдання дошкільника - встановити послідовність подій, розкласти картинки у порядку і скласти розповідь, причому у завданні передбачається декілька варіантів визначення послідовності подій.

    Інструкція дитині: Розглянь ці малюнки і подумай, що відбувалося з ведмедиком що було спочатку, що сталося потім, чим усе закінчилося.

Завдання 3. «Конструювання фортеці»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (незалежність, сміливість, зацікавленість, бажання виконати завдання, уміння застосовувати свої знання у практичній діяльності, старанність).

   Дитині пропонується вибрати з ігрового куточка свою улюблену іграшку. Залежно від обраної іграшки, дитина отримує завдання збудувати споруду, в якій цю іграшку можна було б розмістити. Завдання діти виконують індивідуально.

Час виконання - 15 хв.

   Інструкція дитині: Візьми, будь ласка з ігрового куточка свою улюблену іграшку. Так прикро, що у цієї іграшки немає власного будинку. Збудуй для своєї іграшки помешкання. Необхідно лише пам'ятати, що не всі деталі конструктора стануть тобі у нагоді. Подумай, із чого і як ти будеш будувати, щоб твоїй іграшці було зручно і приємно жити в новій оселі.

Завдання 4. «Домалюй i розкажи»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (гнучкість мислення, сміливість, кмітливість, радість, зацікавленість).

Необхідно заготовити листки паперу приблизно однакових за розміром, але різної форми з намальованими хаотично десятьма колами; простий олівець. Дитині запропонувати пригадати, що можна намалювати за допомогою кола, і завершити малюнок.

   Інструкція дитині: Подивись на ці кола. Давай пригадаємо, що буває круглої форми? Зараз ти перетворишся на маленького чарівника і з допомогою чарівного олівця перетвориш кола на знайомі предмети, які ти пригадаєш….

     Завдань такого типу у спеціальній літературі можна знайти безліч, а якщо до цього додати свою власну творчість та фантазію, то вашим вихованцям з вами буде неймовірно весело та цікаво!

Успіхів та творчості вам!

Консультація для педагогів

"Організація та проведення піших переходів з дітьми дошкільного віку"

      Однією з ефективних форм підвищення рухової активності дітей є пішохідний перехід (дитячий туризм, заняття-похід), тривалість якого: 15- 20 хв в один бік в другій молодшій групі, 20- 25 хв - в середній групі, 25- 30 хв - в старшій групі. Не можна підміняти пішохідні переходи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого закладу.

    Основна мета пішохідних переходів - оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок в природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Основна мета цільових прогулянок - ознайомлення дітей з природою, її явищами в різні пори року (переважно на початку кожного кварталу).

Підготовка до пішохідного переходу:

1. Визначення мети переходу.

2. Розроблення маршруту.

3. Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах).

4. Визначення місць для відпочинку.

5. Підбір фізичних вправ, які будуть використовуватися на шляху.

6. Планування рухової діяльності на кінцевому пункті.

7. Підбір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цілісності.

8. Попередження заздалегідь батьків і дітей про пішохідний перехід (щоб правильно дитину одягнути та взути).

9. Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості.

10. Вивчення правил дорожнього руху.

11. Перед виходом з дитячого садка попередити завідувачку (методиста).

12. Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми.

13. Перевірити, як одягнені діти, чи зручне взуття.

14. Правильно розставити дітей (по одному або парами): попереду діти - із середнім темпом ходьби; всередині - повільних дітей із швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду - найбільш організованих дітей.

15. Взяти з собою кип'ячену воду та аптечку.

Що повинно бути в аптечці:

- вата, бинти стерильні, бинти прості;

- йод, зеленка;

- 3,1% розчин марганцю чи перекис водню;

- нашатирний спирт;

- сода харчова;

- джгут;

- настойка валеріани (5-7 крапель на дитину);

- вазелін, синтоміцинова мазь.

Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу:

1. Пішохідний перехід планувати лише у дні, коли немає фізкультури.

2. Планувати лише за наявності природно-ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку, стадіону тощо.

3. Основне завдання переходів: зміцнити здоров'я дітей, запобігти гіподинамії, вдосконалити рухові навички у природних умовах, розвивати фізичну витривалість.

4. Пішохідні переходи (дитячий туризм, прогулянки-походи) проводяться з ІІ молодшої групи. Їх тривалість становить:

в ІІ молодшій групі 15-20хв в один бік;

у середній групі - 20-25хв в один бік;

 у старшій групі - 25-30хв в один бік.

5. Під час пішохідного переходу діти виконують різновиди ходьби та бігу; основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між деревами, переступають з кореневища на кореневище, метають шишки у стовбур дерева, стрибають з пеньків, підлізають під опущені гілки дерев, підстрибують до гілок дерев тощо; грають у рухливі ігри.

6. Під час відпочинку (5-10хв) спостерігають у природі: за комахами, метеликами, птахами тощо; грають у спокійні ігри, виготовляють саморобку з природного матеріалу.

7. Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей ІІ молодшої та середньої групи - 1,5км, для старшої групи до 2км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5хв.) зупинки для відпочинку дітей.

8. Повернення назад до дитячого садка бажано робити найкоротшим шляхом (по можливості).

Використані джерела:

Ярова А. Пішохідні переходи: підвищуємо рухову активність дітей // Медична сестра дошкільного закладу. – 2015. - № 1. – С. 36 – 38.

Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу [Електронний ресурс] - Режим доступу:  http://pedrada.com.ua.

 

Логін: *

Пароль: *