Онлайн-школа розвитку творчих педагогів

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«Розвиток пізнавальної активності старших дошкільників

засобами творчих завдань»

Пізнавальна активність дитини - мобілізація її інтелектуальних, моральних і фізичних сил, спрямована на досягнення конкретної цілі пізнавальної діяльності. Внутрішні передумови, які забезпечують продуктивність пізнавальної діяльності, визначають легкість і швидкість засвоєння дитиною нових знань, можливість їх творчого використання під час розв'язання життєвих завдань, такі:

активно-пізнавальне ставлення дитини до навколишнього середовища;
уміння успішно орієнтуватися серед предметів та явищ;
здатність довільно регулювати свою пізнавальну діяльність.

Дошкільне дитинство - період формування в дитини пізнавальної потреби. Виокремлюють такі етапи розвитку пізнавальної потреби: період прояву цікавості (потреба у враженнях на основі рефлексу); період допитливості (потреба в пізнанні зв'язків між внутрішніми і зовнішніми особливостями предметів та явищ навколишньої дійсності); період пізнавальної активності (потреба в пізнанні, цілеспрямованому процесі пізнавальної діяльності). Зміст та характер пізнавальної активності дитини має такі зовнішні прояви:

увага й особливий інтерес до предмета;
емоційне ставлення до предмета, різноманітність емоцій, спричинена ним (подив, захоплення, радість тощо);
дії, спрямовані на ознайомлення, розпізнавання нового предмета, розуміння його функціонального призначення;
тривалість інтересу до нового.

Показовими щодо характеру та змісту пізнавальної активності дитини є ситуації ознайомлення з новою іграшкою, грою чи новим дидактичним матеріалом. Насамперед варто звернути увагу на зацікавленість дитини новим предметом, на емоції, які відображаються на її обличчі, а також на ефективність пошукових, обстежувальних дій, за допомогою яких дитина вивчає новий об'єкт. Окрім цього, можна поставити їй додаткові запитання: «Як можна використати цей предмет?», «Де його можна застосувати?» тощо.

У період дошкільного дитинства розвиток пізнавальної активності дитини має стати спеціальним завданням дорослих. Адже твердження про те, що оволодіння знаннями і вміннями автоматично визначає розвиток допитливості та пізнавальний розвиток дитини, - помилкове.

Опрацьовуючи спеціальну літературу можна виявити різні типи завдань для розвитку пiзнавальної активностi старших дошкільників. Пропонуємо вашій увазі класифікацію, яка є загальноприйнятою у дошкіллі.

Яскраво виражені творчi завдання, вони є пiдкласом пiзнавальних. У розробленій типології до творчих завдань віднесено завдання:

на вибір засобів, необхідних для досягнення відомої мети;
на стимулювання пізнавальної мотивації без визначеної конкретної мети;
на самостійне пояснення сутності явищ.

Творчі завдання дають широкі можливості для впровадження диференційованого навчання з урахуванням індивідуальних можливостей пізнавальної діяльності кожної дитини. Це робить навчальний процес не тільки цікавим та посильним для кожного дошкільника, але й дає можливість дорослому якомога ефективніше працювати на визначеному рівні складності як з усім дитячим колективом в цілому, так і з кожною дитиною окремо, коригуючи і спрямовуючи її розвиток так, щоб підвищити рівень її пізнавальної активності.

Виходячи з аналізу психолого-педагогічних аспектів проблеми творчих завдань, а також враховуючи особливості розвитку пізнавальної активності дитини дошкільного віку, можна створити власну класифікацію творчих завдань. При цьому необхідно враховувати притаманні дошкільникам види діяльності, які передбачають прояв ними творчості (зображувальна, словесна, музична, математична). Таким чином, визначаємо наступні види творчих завдань:

Зображувальні творчі завдання: на малювання різними матеріалами; на різну техніку виконання малюнку; на закінчення розпочатого малюнку (коли задається певний набір ліній); на малювання із закритими очима; на конструювання.

Музичні творчі завдання: на вигадування поспівок; на проспівування пісеньок “різними голосами”; на вигадування танців під музику; на пантомімічне передання образів; типу “незвичні танці” (вигадування танців нехарактерних персонажів, або під невластиву певному образу музику); у шумовому оркестрі.

Словесні творчі завдання: на добір рими, складання початку чи закінчення вірша; на фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах-діалогах; завдання-загадки.

Логіко-математичні завдання варіативного характеру: з формами; кольорами; величинами, числами.

Творчі завдання комбінованого типу. Наприклад, на слухання «чарівних звуків» та їх подальшу інтерпретацію у рухах, словесній чи зображувальній діяльності.

Представлена класифікація передбачає різні рівні виконання творчих завдань (від простого до більш складного), що дозволятиме педагогам пропонувати їх для вирішення дітьми, з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дітей.

Виходячи з вищезгаданого пропоную декілька методик та творчих завдань, які допоможуть педагогам у роботі з розвитку пізнавальної активності засобами творчих завдань і наштовхнуть педагогів на власну творчість.

Завдання 1. «Давайте познайомимося!» (за методикою Суржанської В. А).

Мета: Познайомити дітей з можливостями звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки (диктофон, смартфон, магнітофон, програвач); формувати уміння не відволікатися на присутність ІКТ в групі під час проведення різних видів робіт. Розвивати культуру спілкування дітей з дорослими та однолітками. Виховувати взаємоповагу, шанобливе ставлення до думки іншого, вміння співчувати i розуміти емоційний стан одне одного.

У першій частині заняття рекомендовано провести бесіду з метою розширення знань дітей у галузі звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки, пропонувалося відгадати звукові загадки (фрагменти пісень, вступні музичні заставки улюблених передач «Голос-діти», «Вгадай мелодію», «На добраніч!» та інші).

Необхідно запропонувати дітям гру «Інтерв’ю», під час якої буде зроблено запис їх відповідей, з метою встановлення позитивного емоційного контакту з дітьми, привчати дошкільників до того, що їх уважно слухають і чують.

У другій частині заняття дітям запропонувати прослухати і заспівати улюблені пісні.

У ході проведення цього заняття звернути увагу на: інтерес (допитливість, спілкування з дорослими та однолітками під час виконання завдань; запитання дитини до дорослого); ініціативу дітей (виявлення бажання включитися у пізнавальну діяльність; активні дії, спрямовані на досягнення позитивного результату пізнання); емоційність під час спілкування (позитивне ставлення до пізнавальної діяльності та її результатів; зацікавленість, подив, старанність, радість); самостійність під час виконання завдань (наполегливість у досягненні мети пізнавальної діяльності, незалежність від інших, сміливість); оригінальність відповідей (при слуханні музичних загадок); бажання спілкуватися з експериментатором.

Завдання 2. «Пригоди ведмедика»

Мета: виявлення показників пізнавальної активності (незалежність дитини, радість, подив, уміння дати пояснення, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зацікавленість, бажання виконати завдання).

Дитині запропонувати картинки із зображенням кумедної ситуації. Завдання дошкільника - встановити послідовність подій, розкласти картинки у порядку і скласти розповідь, причому у завданні передбачається декілька варіантів визначення послідовності подій.

Інструкція дитині: Розглянь ці малюнки і подумай, що відбувалося з ведмедиком що було спочатку, що сталося потім, чим усе закінчилося.

Завдання 3. «Конструювання фортеці»

Мета: виявлення показників пізнавальної активності (незалежність, сміливість, зацікавленість, бажання виконати завдання, уміння застосовувати свої знання у практичній діяльності, старанність).

Дитині пропонується вибрати з ігрового куточка свою улюблену іграшку. Залежно від обраної іграшки, дитина отримує завдання збудувати споруду, в якій цю іграшку можна було б розмістити. Завдання діти виконують індивідуально.

Час виконання - 15 хв.

Інструкція дитині: Візьми, будь ласка з ігрового куточка свою улюблену іграшку. Так прикро, що у цієї іграшки немає власного будинку. Збудуй для своєї іграшки помешкання. Необхідно лише пам'ятати, що не всі деталі конструктора стануть тобі у нагоді. Подумай, із чого і як ти будеш будувати, щоб твоїй іграшці було зручно і приємно жити в новій оселі.

Завдання 4. «Домалюй i розкажи»

Мета: виявлення показників пізнавальної активності (гнучкість мислення, сміливість, кмітливість, радість, зацікавленість).

Необхідно заготовити листки паперу приблизно однакових за розміром, але різної форми з намальованими хаотично десятьма колами; простий олівець. Дитині запропонувати пригадати, що можна намалювати за допомогою кола, і завершити малюнок.

Інструкція дитині: Подивись на ці кола. Давай пригадаємо, що буває круглої форми? Зараз ти перетворишся на маленького чарівника і з допомогою чарівного олівця перетвориш кола на знайомі предмети, які ти пригадаєш….

Завдань такого типу у спеціальній літературі можна знайти безліч, а якщо до цього додати свою власну творчість та фантазію, то вашим вихованцям з вами буде неймовірно весело та цікаво!

Успіхів та творчості вам!

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Дистанційна освіта для дошкільнят

У ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна і весь світ, стає питання організації освітнього процесу в умовах карантину. В школах це питання вирішується за допомогою дистанційного навчання. Чи потрібна така робота в закладах дошкільної освіти? Чи можливо організувати таку роботу в закладах дошкільної освіти? Чи є для цього нормативні підстави?

Тож, чи потрібна така робота?

Під час карантину батьки повинні тримати дітей в ізоляції і це викликає певну тривожність у малюків, адже їх звичний ритм життя порушений, немає спілкування з однолітками, немає можливості побігати досхочу на дитячому майданчику.

Карантин – це не канікули та не відпустка. Відповідно до статті 3 Закону України «Про дошкільну освіту» Держава надає всебічну допомогу сім'ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних закладах дошкільної освіти у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов'язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку. А статєю 11 Закону України «Про освіту» визначено, що «метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок». Тому заклади дошкільної освіти продовжують здійснювати роботу щодо всебічного розвитку малюків.

Чи можливо організувати роботу з дистанційного навчання в закладах дошкільної освіти?

У статті 9 Закону України «Про освіту» відмічено, що однією з форм здобуття освіти є дистанційна форма здобуття освіти. Вона визначається, як «індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій». Але чи є придатною ця форма роботи для дітей дошкільного віку?

У листах МОНУ від 11.10.2017 № 1/9-546 «Методичні рекомендації щодо організації взаємодії закладів дошкільної освіти з батьками вихованців» та від 27.09.2010 № 1/9-666 «Про організацію роботи з дітьми п'ятирічного віку» зазначено, що «оперативно обмінюватися інформацією з батьками найзручніше в Інтернеті. У пригоді стануть сторінки сайтів закладів дошкільної освіти, електронне листування, онлайн-спілкування у закритій групі в соціальних мережах тощо» та відмічена важливість «розроблення та запровадження медіа-освіти, створення інформаційних дошкільних програм, зокрема "Електронної пошти для батьків" з питань розвитку дітей п'ятирічного віку». Це все стосується взаємодії з батьками та дає змогу навчити їх проводити час з дитиною з користю.

Але педагоги мають змогу не тільки інформувати батьків, а й проводити освітню роботу з дітьми. Лише необхідно дотримуватись вимог Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України24.03.2016 № 234 та зареєстрованого в Міністерствіюстиції України14 квітня 2016 № 563/28693 з метою запобігання проблемам зору та серцево-судинним захворюванням.

У розділі XIІ «Вимоги до розпорядку дня і навчання, організації життєдіяльності, рухової активності дітей» зазначено, що «перегляд розважальних телепередач, мультфільмів і діафільмів для дітей дошкільного віку допускається не частіше 1 разу на день. Тривалість перегляду розважальних телевізійних передач не повинна перевищувати 20 хвилин на день для дітей 3-4 років і 30 хвилин для дітей 5-6 років»

А у разі, коли дитині необхідно взаємодіяти з гаджетами, дотримуватись таких правил: «Заняття з використанням комп’ютерів дозволяється проводити для дітей старшого дошкільного віку два рази на тиждень (не більше одного разу протягом дня). Безперервна тривалість роботи з комп’ютером не повинна перевищувати 10 хвилин. Після занять з дітьми проводять зорову гімнастику. Для дітей з хронічними захворюваннями; дітей, що часто хворіють; після перенесених захворювань (протягом 2 тижнів); дітей з порушеннями зору тривалість занять з комп’ютером зменшується до 5-7 хвилин.

Для роботи з комп’ютером необхідно забезпечити раціональну організацію робочого місця: меблі повинні відповідати зросту дитини, верхня горизонталь екрана відеомонітора повинна знаходитися на рівні очей, відстань від очей до екрана – не менше 50 см.

Заняття з використанням електронних технічних засобів навчання (далі - ТЗН) з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку проводяться у разі згоди батьків не більше 10 хвилин. Для дітей старшого дошкільного віку безперервна тривалість занять з використанням ТЗН (інтерактивні дошки, відеопроектори тощо) не повинна перевищувати 15 хвилин».

То як доцільніше організувати цю роботу?

Дистанційне навчання відбувається по-різному, стандартизований підхід до всіх тут не спрацює. В дошкільних закладах взаємодія з родинами в умовах впровадження дистанційної освіти можлива у форматі «педагог – батьки – дитина». Це пов’язане з несформованостю багатьох навиків у дітей, таких як опанування самостійного читання, вміння роботи з ІКТ, самоорганізації тощо.

При організації такої форми роботи з дошкільниками батьків лякає та відштовхує те, що:

за умови власної роботи, дистанційного навчання дітей-школярів, у них не буде часу та сил виконувати завдання ще й з дошкільником,
небажання дитини займатися з батьками,
забагато фото-звітувань про виконану роботу,
необхідність дотримуватись конкретного часу занять,
псування зору дітей тощо.

Завданням педагога стає необхідність отримати підтримку батьків. Для цього необхідно створити комфортні умови і для них. Необхідно продумати роботу так, щоб батьків зацікавила можливість виконувати завдання у зручний час, надання можливості дитині поспілкуватися з друзями, підвищення інтересу малюка до знань запропонованою цікавою добіркою завдань тощо.

Інструментами спілкування при дистанційному навчанні можуть бути:

Електронна пошта – це стандартний сервіс Інтернету, що забезпечує передавання повідомлень, як у формі звичайних текстів, які в інших формах (програмах, графіці, звуках, відео) у відкритому чи зашифрованому вигляді.
Форум – найпоширеніша форма спілкування. Модератор форуму реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна об’єднати в один великий.
Чат – спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіо-, відеочат. Найбільш поширений текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою голосу, що під час за дистанційною формою є важливим моментом
Відеоконференція – це конференція реального часу в on-line режимі. Вона проводиться у визначений день і в призначений час. Для якісного проведення відеоконференції необхідна її чітка підготовка: створення програм, своєчасна інформація на сайті і розсилка за списком. Відеоконференція – один із сучасних способів зв’язку, що дозволяє проводити заняття у «віддалених групах», коли вихованці та вихователь знаходяться на відстані. Отже, обговорення відбувається у режимі реального часу. Вихователь і діти можуть бачити один одного.
Блог. Це форма спілкування, яка нагадує форум, де право на публікацію належить одній особі чи групі людей. Наприклад, автор розміщує публікацію у блозі, та дає можливість іншим прочитати і прокоментувати розміщений матеріал.
Соціальні мережі Telegram та Viber дозволяють створювати закриті та відкриті канали, групи, чати, обговорення тем, завдань, проблем, інформації.

Наразі вже багато закладів дошкільної освіти впроваджують дистанційне навчання, де робота здійснюється таким чином:

Найпоширенішою практикою є створення в соціальної мережі Viber групи для батьків та надання рекомендацій щодо здійснення освітньої роботи за окремими темами (фото-, аудіо-, відео-, письмово тощо) та отримання фотозвітів,
Надсилання посилань на сторінки з розвиваючими завданнями, аудиоказками, піснями, поробками, фізичними вправами в мережі Інтернет,
Надсилання відео-роликів за темами занять,
Проведення конкурсів, марафонів, флешмобів,
Он-лайн спілкування з дітьми,
Відео-конференції з групою дітей,
Створення та використання Ютуб-каналів.

Освітню роботу в умовах дистанційного навчання здійснюють не лише вихователі. До цієї роботи долучаються вчителі-логопеди, інструктори з фізкультури, музичні керівники, практичні психологи тощо.

Особливістю навчання дошкільнят, є необхідність включення в навчальну діяльність ігор (дидактичних, предметних, розвивальних).

Звертаємо увагу на те, що освітню роботу з дітьми необхідно здійснювати систематично. Дистанційне навчання доцільно проводити через інтерактивні навчальні матеріали, через соціальні мережі, через освітні платформи, електронні сервіси та додатки тощо.

Особливого значення для психологічного розвантаження малюків набувають зустрічі в режимі реального часу за допомогою гаджетів. Такі зустрічі доречно проводити 2 рази на тиждень у групах передшкільного віку, а саме: з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку (у разі згоди батьків) – не більше 10 хвилин, з дітьми старшого дошкільного віку – до 15 хвилин. Пропонуємо проводити заняття в режимі он-лайн конференції за таким графіком: молодший дошкільний вік – понеділок, середа з 10.00, середній дошкільний вік – вівторок, п’ятниця з 10.00, старший дошкільний вік – вівторок, четвер з 10.30.

Найзручнішим для проведення занять у форматі відеоконференцій є платформа Zoom (Безкоштовний обліковий запис дозволяє проводити відеоконференцію тривалістю 40 хвилин. Програма відмінно підходить для індивідуальних і групових занять, в неї можна заходити як з комп'ютера, так і з планшета з телефоном. До відеоконференції може підключитися будь-хто, що має посилання, або ідентифікатор конференції. Захід можна запланувати заздалегідь, а також зробити повторюване посилання, тобто для постійного заняття в певний час можна зробити одне і те ж посилання для входу. Переваги:

Відмінний зв'язок.
Відео та аудіо зв'язок з кожним учасником.
У Організатора є можливість вимикати і включати мікрофон, а також вимикати відео і запитувати включення відео у всіх учасників.
Можна увійти в конференцію як учасник з правами тільки для перегляду.
Можна ділитися екраном (screensharing) вже зі звуком.
Демонстрацію екрану можна поставити на паузу.
Більш того, можна ділитись не всім екраном, а тільки окремими додатками, наприклад, включити демонстрацію браузера.
В налаштуваннях можна надати всім учасникам можливість ділитися екраном, або включити обмеження, щоб робити це міг тільки організатор.
В платформу вбудована інтерактивна дошка, можна легко і швидко перемикатися з демонстрації екрану на дошку.)

Консультація для педагогів

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ТА ЗДІБНИМИ ДІТЬМИ

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції щодо розвитку освіти. З’явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах.

Центром концепції розвитку обдарованості є творча особистість, індивідуальна робота з обдарованими дітьми, які вирізняються насамперед високим інтелектом, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.

Якщо у процесі навчання і виховання вихователь враховує індивідуальні особливості, успіх досягається швидше і за мінімальних витрат часу.

Мета розвитку здібностей дітей – допомогти їм реалізувати свої індивідуальні якості.

Алгоритм організації роботи з обдарованими дітьми

повинен передбачати:

діагностику (психологічну та педагогічну);
організацію навчальної діяльності (індивідуальні заняття, посилена увага з боку педагогів, участь в конкурсах, змаганнях, додаткові заняття);
організацію пізнавальної діяльності (інформаційне забезпечення, гурткова робота);
аналіз успіхів та досягнення вихованців;
педконсиліуми та поради щодо обдарованих дітей, рекомендації батькам, дітям, педагогам;
складання планів роботи з обдарованими дітьми;
забезпечення психологічного комфорту обдарованих дітей;
підвищення професійного рівня педагогічних кадрів, вдосконалення творчого потенціалу педагогів.

Основною вимогою до підготовки педагогів для роботи з обдарованими дітьми є зміна педагогічної свідомості. А саме, зміна сформованих раніше в даного педагога стереотипів сприйняття (дитини, навчального процесу і самого себе ), спілкування і поводження (способів взаємодії) і, нарешті, методів навчання і виховання. Тому підготовка до роботи з обдарованими дітьми має містити:

Формування знань про те, що таке обдарованість, хто такі обдаровані діти, які особливості їхнього навчання та розвитку у різних умовах.
Формування особистісного ставлення до обдарованої дитини (як і до будь-якої іншої) не як до об’єкта педагогічного впливу, а як до суб’єкту спільної педагогічної взаємодії.
Навчання основних організаційних форм, психологічних і дидактичних методів практичної роботи з обдарованими дітьми.

Які ж можна виділити основні заходи щодо роботи з обдарованими дітьми:

Надання їм можливості виконувати більший обсяг навчальних завдань.
Збільшення кількості завдань має поєднуватися з обов’язковим підвищенням їх складності. Це сприятиме інтелектуальному розвиткові, формуванню здібностей.
Забезпечення зростання творчої активності шляхом розвитку у дітей вміння вирішувати проблемні ситуації, знаходити шляхи їх вирішення, виділяти головне, суттєве.
Пошук педагогом дієвих стимулів для активізації творчості дітей, використання диференційованого підходу, заохочення обдарованих дітей до творчого пошуку.

Особливості обдарованих дітей:

мають хорошу пам'ять, особливий світогляд, добре розвинуте абстрактне мислення;
у них добре розвинута свідомість, теоретичний спосіб мислення;
дуже активні й завжди чимось зайняті, вони прагнуть працювати більше за інших;
ставлять високі вимоги до себе, у них добре розвинуте почуття справедливості;
наполегливі в досягненні результату в сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук;
мають високий пізнавальний інтерес, хочуть учитись і пізнавати щось нове. Навчання дає їм задоволення;
завдяки численним умінням (класифікувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, робити висновки) вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю;
вміють критично оцінювати навколишню діяльність і прагнуть проникнути в суть речей і явищ, фантазувати;
ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних відповідях на них;
заняття для обдарованих дітей особливо цікаві тоді, коли використовується дослідницький метод.
із задоволенням виконують складні й довгострокові завдання;

Зміст роботи з обдарованими дітьми містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку.

Із цією метою впроваджується комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються разом з сім’єю та дошкільним закладом. Важливо використовувати різноманітні методики для виявлення уподобань та здібностей дітей, спостерігати за їхніми подальшими успіхами.

На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості про досягнення дитини в певній сфері діяльності, надані батьками та педагогами. Можуть бути також використані результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить визначити коло дітей, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження.

Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальне оцінювання творчого потенціалу й особливостей нервово – психічного статусу дитини. З огляду на результати першого етапу, обстеження дітей проводиться за допомогою набору психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Якщо переважає інтелектуальна сфера й дитина легко навчається, має гостре мислення, допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення базових когнітивних і мовленнєвих параметрів у обдарованих дітей.

У дітей, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвиненими можуть бути окремі здібності до мов і літератури, математики або природознавства. Тому завдання педагога - не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку дитини, але й дати оцінку типу мислення.

Діти з творчим і продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю.

Таке творче спрямування обдарованості дітей передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовується «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тест віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення «Незвичайне використовування» Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик «Особистісний опитувальник», «Кольоровий тест Люшера».

Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві діти мають високі організаторські здібності . серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі в іграх та заняттях. Під час досліджень таких дітей використовуються особистісні методики та соціометрія.

Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки така дитина дуже вразлива і потребує індивідуального психологічного підходу, а часом і психотерапевтичної корекції лікаря – фахівця.

Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психомоторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок.

Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для визначення зорово – моторної координації.

Багато дітей виявляє високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. У цьому разі дуже важливо не тільки виявити таку полі обдарованість, але й удосконалювати, розвивати її.

Психорозвивальна робота з обдарованими дітьми може проводитися за такими напрямками:

розвиток інтелектуальних здібностей;
формування адекватного само сприйняття;
допомога дітям адаптуватися до навколишнього світу;
засвоєння конструктивних форм спілкування з однолітками й дорослими;
допомога батькам, учителям і дітям в організації навчальної діяльності.

Спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми сприяють реалізації цих напрямків.

На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль повинні виконувати педагоги, завдання яких – формування і поглиблення дитячих здібностей.

Реалізується ця умова за допомогою широкого спектра педагогічних методів і прийомів (авторські програми, індивідуальні заняття – консультації, різнобічні програми спецкурсів та міні - спецкурсів). Дослідники наголошують на чутливій реакції обдарованих дітей щодо нових ситуацій.

Тому вихователь, який працює з обдарованими дітьми, має виявляти доброзичливість і чуйність, розумітися на особливостях психології обдарованих дітей; виявляти жвавість, активність, мати почуття гумору(але без схильності до сарказму); виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і прагнути постійного самовдосконалення; бути творчою людиною, мати власну думку, життєстійкість, спеціальну підготовку до роботи з обдарованими дітьми й бути готовим до подальшого здобуття спеціальних знань.

Консультація для педагогів

"Організація та проведення піших переходів з дітьми дошкільного віку"

Однією з ефективних форм підвищення рухової активності дітей є пішохідний перехід (дитячий туризм, заняття-похід), тривалість якого: 15- 20 хв в один бік в другій молодшій групі, 20- 25 хв - в середній групі, 25- 30 хв - в старшій групі. Не можна підміняти пішохідні переходи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого закладу.

Основна мета пішохідних переходів - оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок в природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Основна мета цільових прогулянок - ознайомлення дітей з природою, її явищами в різні пори року (переважно на початку кожного кварталу).

Підготовка до пішохідного переходу:

1. Визначення мети переходу.
2. Розроблення маршруту.
3. Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах).
4. Визначення місць для відпочинку.
5. Підбір фізичних вправ, які будуть використовуватися на шляху.
6. Планування рухової діяльності на кінцевому пункті.
7. Підбір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цілісності.
8. Попередження заздалегідь батьків і дітей про пішохідний перехід (щоб правильно дитину одягнути та взути).
9. Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості.
10. Вивчення правил дорожнього руху.
11. Перед виходом з дитячого садка попередити завідувачку (методиста).
12. Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми.
13. Перевірити, як одягнені діти, чи зручне взуття.
14. Правильно розставити дітей (по одному або парами): попереду діти - із середнім темпом ходьби; всередині - повільних дітей із швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду - найбільш організованих дітей.
15. Взяти з собою кип'ячену воду та аптечку.

Що повинно бути в аптечці:

- вата, бинти стерильні, бинти прості;
- йод, зеленка;
- 3,1% розчин марганцю чи перекис водню;
- нашатирний спирт;
- сода харчова;
- джгут;
- настойка валеріани (5-7 крапель на дитину);
- вазелін, синтоміцинова мазь.

Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу:

Пішохідний перехід планувати лише у дні, коли немає фізкультури.
Планувати лише за наявності природно-ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку, стадіону тощо.
Основне завдання переходів: зміцнити здоров'я дітей, запобігти гіподинамії, вдосконалити рухові навички у природних умовах, розвивати фізичну витривалість.
Пішохідні переходи (дитячий туризм, прогулянки-походи) проводяться з ІІ молодшої групи. Їх тривалість становить:
в ІІ молодшій групі 15-20хв в один бік;
у середній групі - 20-25хв в один бік;
у старшій групі - 25-30хв в один бік.
Під час пішохідного переходу діти виконують різновиди ходьби та бігу; основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між деревами, переступають з кореневища на кореневище, метають шишки у стовбур дерева, стрибають з пеньків, підлізають під опущені гілки дерев, підстрибують до гілок дерев тощо; грають у рухливі ігри.
Під час відпочинку (5-10хв) спостерігають у природі: за комахами, метеликами, птахами тощо; грають у спокійні ігри, виготовляють саморобку з природного матеріалу.
Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей ІІ молодшої та середньої групи - 1,5км, для старшої групи до 2км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5хв.) зупинки для відпочинку дітей.
Повернення назад до дитячого садка бажано робити найкоротшим шляхом (по можливості).

Використані джерела:

Ярова А. Пішохідні переходи: підвищуємо рухову активність дітей // Медична сестра дошкільного закладу. – 2015. - № 1. – С. 36 – 38.

Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://pedrada.com.ua.