ЗДО №21, "Оленка"

Методичний органайзер

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«Розвиток пізнавальної активності старших дошкільників

 засобами творчих завдань»

      Пізнавальна активність дитини - мобілізація її інтелектуаль­них, моральних і фізичних сил, спрямована на досягнення конкрет­ної цілі пізнавальної діяльності.      Внутрішні передумови, які забезпечують про­дуктивність пізнавальної діяльності, визначають легкість і швидкість засвоєння дитиною нових знань, можливість їх творчого викорис­тання під час розв'язання життєвих завдань, такі:

  • активно-пізнавальне ставлення дитини до навколишнього середовища;
  • уміння успішно орієнтуватися серед предметів та явищ;
  • здатність довільно регулювати свою пізнавальну діяльність.

   Дошкільне дитинство - період формування в дитини пізна­вальної потреби. Виокремлюють такі етапи розвитку пізнавальної потреби: період прояву цікавості (потреба у враженнях на основі рефлексу); період допитливості (потреба в пізнанні зв'язків між вну­трішніми і зовнішніми особливостями предметів та явищ навколишньої дійсності); період пізнавальної активності (потреба в пізнанні, ціле­спрямованому процесі пізнавальної діяльності). Зміст та характер пізнавальної активності дитини має такі зов­нішні прояви:

  • увага й особливий інтерес до предмета;
  • емоційне ставлення до предмета, різноманітність емоцій, спричинена ним (подив, захоплення, радість тощо);
  • дії, спрямовані на ознайомлення, розпізнавання нового предмета, розуміння його функціонального призначення;
  • тривалість інтересу до нового.

        Показовими щодо характеру та змісту пізнавальної активності дитини є ситуації ознайомлення з новою іграшкою, грою чи новим дидактичним матеріалом. Насамперед варто звернути увагу на зацікавленість дитини новим предметом, на емоції, які відображаються на її обличчі, а також на ефективність пошукових, обстежувальних дій, за допомогою яких дитина вивчає новий об'єкт. Окрім цього, можна поставити їй додаткові запитання: «Як можна використати цей предмет?», «Де його можна застосува­ти?» тощо.

    У період дошкільного дитинства розвиток пізнавальної актив­ності дитини має стати спеціальним завданням дорослих. Адже твердження про те, що оволодіння знаннями і вміннями автоматич­но визначає розвиток допитливості та пізнавальний розвиток дити­ни, - помилкове.

     Опрацьовуючи спеціальну літературу можна виявити різні типи завдань для розвитку пiзнавальної активностi старших дошкільників. Пропонуємо вашій увазі класифікацію, яка є загальноприйнятою у дошкіллі.

Яскраво виражені творчi завдання, вони є пiдкласом пiзнавальних. У розробленій типології до творчих завдань віднесено завдання: 

  • на вибір засобів, необхідних для досягнення відомої мети;
  • на стимулювання пізнавальної мотивації без визначеної конкретної мети;
  • на самостійне пояснення сутності явищ.

    Творчі завдання дають широкі можливості для впровадження диференційованого навчання з урахуванням індивідуальних можливостей пізнавальної діяльності кожної дитини. Це робить навчальний процес не тільки цікавим та посильним для кожного дошкільника, але й дає можливість дорослому якомога ефективніше працювати на визначеному рівні складності як з усім дитячим колективом в цілому, так і з кожною дитиною окремо, коригуючи і спрямовуючи її розвиток так, щоб підвищити рівень її пізнавальної активності.

      Виходячи з аналізу психолого-педагогічних аспектів проблеми творчих завдань, а також враховуючи особливості розвитку пізнавальної активності дитини дошкільного віку, можна створити власну класифікацію творчих завдань. При цьому необхідно враховувати притаманні дошкільникам види діяльності, які передбачають прояв ними творчості (зображувальна, словесна, музична, математична). Таким чином, визначаємо наступні види творчих завдань:

Зображувальні творчі завдання: на малювання різними матеріалами; на різну техніку виконання малюнку; на закінчення розпочатого малюнку (коли задається певний набір ліній); на малювання із закритими очима; на конструювання.

Музичні творчі завдання: на вигадування поспівок; на проспівування пісеньок “різними голосами”; на вигадування танців під музику; на пантомімічне передання образів; типу “незвичні танці” (вигадування танців нехарактерних персонажів, або під невластиву певному образу музику); у шумовому оркестрі.

Словесні творчі завдання: на добір рими, складання початку чи закінчення вірша; на фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах-діалогах; завдання-загадки.

Логіко-математичні завдання варіативного характеру: з формами; кольорами; величинами, числами.

Творчі завдання комбінованого типу. Наприклад, на слухання «чарівних звуків» та їх подальшу інтерпретацію у рухах, словесній чи зображувальній діяльності.

     Представлена класифікація передбачає різні рівні виконання творчих завдань (від простого до більш складного), що дозволятиме педагогам пропонувати їх для вирішення дітьми, з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дітей.

      Виходячи з вищезгаданого пропоную декілька методик та творчих завдань, які допоможуть педагогам у роботі з розвитку пізнавальної активності засобами творчих завдань і наштовхнуть педагогів на власну творчість.

Завдання 1. «Давайте познайомимося!» (за методикою Суржанської В. А).

Мета: Познайомити дітей з можливостями звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки (диктофон, смартфон, магнітофон, програвач); формувати уміння не відволікатися на присутність  ІКТ в групі під час проведення різних видів робіт. Розвивати культуру спілкування дітей з дорослими та однолітками. Виховувати взаємоповагу, шанобливе ставлення до думки іншого, вміння співчувати i розуміти емоційний стан одне одного.

У першій частині заняття рекомендовано провести бесіду з метою розширення знань дітей у галузі звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки, пропонувалося відгадати звукові загадки (фрагменти пісень, вступні музичні заставки улюблених передач «Голос-діти», «Вгадай мелодію», «На добраніч!» та інші).

Необхідно запропонувати дітям гру «Інтерв’ю», під час якої буде зроблено запис їх відповідей, з метою встановлення позитивного емоційного контакту з дітьми, привчати дошкільників до того, що їх уважно слухають і чують.

У другій частині заняття дітям запропонувати прослухати і заспівати улюблені пісні.

    У ході проведення цього заняття звернути увагу на: інтерес (допитливість, спілкування з дорослими та однолітками під час виконання завдань; запитання дитини до дорослого); ініціативу дітей (виявлення бажання включитися у пізнавальну діяльність; активні дії, спрямовані на досягнення позитивного результату пізнання); емоційність під час спілкування (позитивне ставлення до пізнавальної діяльності та її результатів; зацікавленість, подив, старанність, радість); самостійність під час виконання завдань (наполегливість у досягненні мети пізнавальної діяльності, незалежність від інших, сміливість); оригінальність відповідей (при слуханні музичних загадок); бажання спілкуватися з експериментатором.

Завдання 2. «Пригоди ведмедика»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (незалежність дитини, радість, подив, уміння дати пояснення, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зацікавленість, бажання виконати завдання).

   Дитині запропонувати картинки із зображенням кумедної ситуації. Завдання дошкільника - встановити послідовність подій, розкласти картинки у порядку і скласти розповідь, причому у завданні передбачається декілька варіантів визначення послідовності подій.

    Інструкція дитині: Розглянь ці малюнки і подумай, що відбувалося з ведмедиком що було спочатку, що сталося потім, чим усе закінчилося.

Завдання 3. «Конструювання фортеці»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (незалежність, сміливість, зацікавленість, бажання виконати завдання, уміння застосовувати свої знання у практичній діяльності, старанність).

   Дитині пропонується вибрати з ігрового куточка свою улюблену іграшку. Залежно від обраної іграшки, дитина отримує завдання збудувати споруду, в якій цю іграшку можна було б розмістити. Завдання діти виконують індивідуально.

Час виконання - 15 хв.

   Інструкція дитині: Візьми, будь ласка з ігрового куточка свою улюблену іграшку. Так прикро, що у цієї іграшки немає власного будинку. Збудуй для своєї іграшки помешкання. Необхідно лише пам'ятати, що не всі деталі конструктора стануть тобі у нагоді. Подумай, із чого і як ти будеш будувати, щоб твоїй іграшці було зручно і приємно жити в новій оселі.

Завдання 4. «Домалюй i розкажи»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (гнучкість мислення, сміливість, кмітливість, радість, зацікавленість).

Необхідно заготовити листки паперу приблизно однакових за розміром, але різної форми з намальованими хаотично десятьма колами; простий олівець. Дитині запропонувати пригадати, що можна намалювати за допомогою кола, і завершити малюнок.

   Інструкція дитині: Подивись на ці кола. Давай пригадаємо, що буває круглої форми? Зараз ти перетворишся на маленького чарівника і з допомогою чарівного олівця перетвориш кола на знайомі предмети, які ти пригадаєш….

     Завдань такого типу у спеціальній літературі можна знайти безліч, а якщо до цього додати свою власну творчість та фантазію, то вашим вихованцям з вами буде неймовірно весело та цікаво!

Успіхів та творчості вам!

Консультація для педагогів

"Організація та проведення піших переходів з дітьми дошкільного віку"

      Однією з ефективних форм підвищення рухової активності дітей є пішохідний перехід (дитячий туризм, заняття-похід), тривалість якого: 15- 20 хв в один бік в другій молодшій групі, 20- 25 хв - в середній групі, 25- 30 хв - в старшій групі. Не можна підміняти пішохідні переходи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого закладу.

    Основна мета пішохідних переходів - оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок в природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Основна мета цільових прогулянок - ознайомлення дітей з природою, її явищами в різні пори року (переважно на початку кожного кварталу).

Підготовка до пішохідного переходу:

1. Визначення мети переходу.

2. Розроблення маршруту.

3. Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах).

4. Визначення місць для відпочинку.

5. Підбір фізичних вправ, які будуть використовуватися на шляху.

6. Планування рухової діяльності на кінцевому пункті.

7. Підбір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цілісності.

8. Попередження заздалегідь батьків і дітей про пішохідний перехід (щоб правильно дитину одягнути та взути).

9. Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості.

10. Вивчення правил дорожнього руху.

11. Перед виходом з дитячого садка попередити завідувачку (методиста).

12. Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми.

13. Перевірити, як одягнені діти, чи зручне взуття.

14. Правильно розставити дітей (по одному або парами): попереду діти - із середнім темпом ходьби; всередині - повільних дітей із швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду - найбільш організованих дітей.

15. Взяти з собою кип'ячену воду та аптечку.

Що повинно бути в аптечці:

- вата, бинти стерильні, бинти прості;

- йод, зеленка;

- 3,1% розчин марганцю чи перекис водню;

- нашатирний спирт;

- сода харчова;

- джгут;

- настойка валеріани (5-7 крапель на дитину);

- вазелін, синтоміцинова мазь.

Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу:

1. Пішохідний перехід планувати лише у дні, коли немає фізкультури.

2. Планувати лише за наявності природно-ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку, стадіону тощо.

3. Основне завдання переходів: зміцнити здоров'я дітей, запобігти гіподинамії, вдосконалити рухові навички у природних умовах, розвивати фізичну витривалість.

4. Пішохідні переходи (дитячий туризм, прогулянки-походи) проводяться з ІІ молодшої групи. Їх тривалість становить:

в ІІ молодшій групі 15-20хв в один бік;

у середній групі - 20-25хв в один бік;

 у старшій групі - 25-30хв в один бік.

5. Під час пішохідного переходу діти виконують різновиди ходьби та бігу; основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між деревами, переступають з кореневища на кореневище, метають шишки у стовбур дерева, стрибають з пеньків, підлізають під опущені гілки дерев, підстрибують до гілок дерев тощо; грають у рухливі ігри.

6. Під час відпочинку (5-10хв) спостерігають у природі: за комахами, метеликами, птахами тощо; грають у спокійні ігри, виготовляють саморобку з природного матеріалу.

7. Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей ІІ молодшої та середньої групи - 1,5км, для старшої групи до 2км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5хв.) зупинки для відпочинку дітей.

8. Повернення назад до дитячого садка бажано робити найкоротшим шляхом (по можливості).

Використані джерела:

Ярова А. Пішохідні переходи: підвищуємо рухову активність дітей // Медична сестра дошкільного закладу. – 2015. - № 1. – С. 36 – 38.

Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу [Електронний ресурс] - Режим доступу:  http://pedrada.com.ua.

 

 

ЛІТНІЙ ПЕРІОД

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Літо є найбільш сприятливим періодом для укріплення здоров’я, загартування та всебічного розвитку дітей.
Працівникам ЗДО необхідно організувати цілоденне перебування дітей на свіжому повітрі, відповідну віку тривалість сну і різних видів відпочинку. Тому, що повітря, сонце, вода, підвищення рухової активності дітей, збагачення їхнього харчування свіжими фруктами, овочами, ягодами – усе це забезпечує позитивний вплив на стан здоров’я дошкільників. При цьому необхідно пам’ятати про наявність відповідних температурному режиму та стану погоди одягу, взуття та головних уборів у дітей, забезпечення протягом дня повітряного та водного режиму дітей дошкільного віку.
Виключенням є такі несприятливі умови як:
- сильний вітер;
- температура повітря більше 35о С у затінку;
- злива, гроза;
- підвищений радіаційний фон тощо.

Основна мета роботи вихователя в літні місяці полягає у забезпеченні оздоровлення, збереження життя дітей та організації активної, змістовної, різноманітної та цікавої для них діяльності,  під час якої формується дитячий колектив, засвоюються правила та виховуються позитивні навички культурної поведінки, накопичуються уявлення про навколишній світ та оточуюче середовище.
Робота з дітьми в літній період здійснюється відповідно до перспективного плану роботи на місяць або квартал, який передбачає організацію життєдіяльності дітей протягом дня, проведення організаційно-педагогічної роботи , загартовуючих заходів з дітьми на тиждень, роботу з батьками, та календарного плану роботи з дітьми на день/ тиждень (два тижні – для груп дітей раннього віку). Форма планування обирається педагогами закладу та схвалюється педагогічною радою (за режимними моментами, сферами життєдіяльності, лініями розвитку, графічна, текстова та ін.).
Педагогам необхідно забезпечити чергування спокійної та рухливої діяльності дітей, правильний розподіл фізичного навантаження протягом усього дня при умові дотримання наступної примірної структури: спокійна самостійна ігрова, пізнавальна діяльність дітей (спостереження, досліди), бесіди, екскурсії, організовані рухливі ігри, ігри з елементами спорту, спортивні розваги, спокійна самостійна ігрова діяльність, праця, самосійна художня діяльність.
Послідовність та термін різних видів діяльності потрібно змінювати із врахуванням певних умов: погода, вік дітей та характер передуючої діяльності.
Ранковий прийом дітей є найбільш сприятливим часом для введення дітей у загальний ритм життя дошкільного закладу, створення життєрадісного настрою.
У ранковий час доцільно передбачити індивідуальну роботу, організацію ігрової діяльності, бесіди з невеликою групою дітей та окремими малюками, спостереження за об’єктами та явищами природи, трудових доручень (чергування), різноманітної самостійної діяльності.
Плануючи індивідуальну роботу з дітьми, необхідно вказати конкретні імена вихованців та її мету, матеріал (за потребою).

Чергування дітей не фіксуються у плані щоденно (один раз на два-три дні, тиждень). Разом з тим, планується ведення нового виду чергування, ускладнення в обов’язках чергового або зміни умов чергування.

Вихователь планує та організовує різноманітну самостійну діяльність дітей за їхнім вибором: образотворчу діяльність з використанням пластиліну, олівців; розфарбовування; конструювання з будівельного матеріалу, паперу, природного матеріалу тощо.
Обов’язково у плані відображається робота вихователя з питань привиття дітям культурно-гігієнічних навичок.
В ранкові години з дітьми організовують навчально-пізнавальну діяльність (заняття):
- з фізичного розвитку – щоденно;
- з пізнавального розвитку
- природничий напрямок – 1 раз на тиждень;
- загально пізнавальний напрямок – 1 раз на тиждень;
- з художньо-естетичного розвитку
- музика – 1 раз на тиждень;
- малювання – 1 раз на тиждень;
- ліплення (або аплікація) – 1 раз на тиждень.
У ті дні, коли плануються екскурсія в природу чи пішохідний перехід заняття з фізкультури не проводиться.
Протягом дня з дошкільниками організовують:
-         ігри (з правилами, творчі, з природними матеріалами);
-         різні види праці;
-         спостереження;
забезпечують:
-         самостійна художня діяльність (музична, образотворча, театралізована, конструктивна);
-         самостійна пізнавальна діяльність;
-         самостійна ігрова діяльність.
Також з дітьми проводиться різноманітна трудова діяльність:
-         прибирання групової кімнати;
-         ремонт книг, посібників, настільно-друкованих ігор;
-         прання лялькової білизни, носовичків, стрічок;
-         виготовлення іграшок-саморобок;
-         праця в природі.

Для організації плідної життєдіяльності дітей необхідно продумати не тільки умови для виникнення самодіяльності та розвитку сюжетно-рольових, творчих ігор, але й прийоми навчання дітей ігровим діям, мотивацію трудової діяльності тощо.
У календарному плані вихователь визначає атрибути та іграшки, що потрібні для певної гри. Опосередковане керівництво такими іграми доцільно здійснювати шляхом читання художніх творів та бесід за їхнім змістом.

Оздоровчий вплив перебування на свіжому повітрі залежить від правильно організованої рухової активності дошкільників, яка в організованих формах діяльності повинна складати не менш ніж 50% всього об'єму добової рухової активності, а під час прогулянок за територію дошкільного навчального закладу – 35-40%.
В цей час з ними проводять рухливі/ спортивні ігри та розваги, у яких беруть участь усі діти групи. Тому їм пропонуються вже знайомі ігри. Нові вводяться та розучуються на фізкультурних заняттях. Вихователю необхідно пам’ятати, що не примусова активна участь дітей у такій грі створює у них радісний настрій та забезпечує її педагогічний, оздоровчій ефект. Для забезпечення оптимальної рухової активності дітей старшого дошкільного віку педагогам доцільно використовувати різні організовані форми занять фізичними вправами: рухливі ігри, спортивні вправи з елементами змагань, а також пішохідні прогулянки, екскурсії, прогулянки по маршруту (туризм).
Плануючи діяльність дітей необхідно передбачити цікаву ігрову форму проведення індивідуальної роботи.

Проведення загартовуючих заходів, вправ та ігор доцільно здійснювати на майданчиках, використовуючи наявне обладнання (басейн стаціонарний, надувний тощо) та простір. Тематика ігор повинна відповідати сезону.

Основне місце у другу половину дня займає різноманітна ігрова діяльність дітей. Планування роботи з організації сюжетно-рольових ігор з дітьми молодшого дошкільного віку має певні особливості: у календарному плані вихователь молодшої та середньої групи відображає не тільки створення умови для розгортання сюжетно-рольових ігор, але й прийоми навчання дітей діям з іграшками, показ певних ігрових дій, власну участь в іграх дітей. А вихователь дітей старшого дошкільного віку занотовує у плані прийоми, що стимулюють дітей до самостійності: вибір теми гри, розподіл ролей, встановлення позитивних, дружніх взаємин тощо.
Доцільними будуть розваги, які можна провести на свіжому повітрі: ляльковий, настільний театр; дитячі концерти; спортивні, музичні, літературні дозвілля; читання художньої літератури з подовженням, розповідання казок та ін.
Зміст вечірніх прогулянок потрібно планувати з врахуванням усієї діяльності дітей протягом дня. Плануються спостереження, ігри, праця, фізичні вправи та рухливі ігри малої рухливості.
  

 

Літо – час оздоровлення дітей.

Організація літнього  відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей дошкільних закладів.
В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.
Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур:
· системність,
· послідовність,
· регулярність,
· урахування стану здоров’я та
· емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур.

Загартувальні процедури

Загартування - один із найважливіших заходів профілактики захворювань, зміцнення здоровя дітей. Важливою умовою загартування є послідовність і систематичність проведення різних процедур: до водних і сонячних ванн діти можуть переходити лише після того, як звикнуть до аовітряних ванн. До обливання можна переходити тільки тоді, коли вони звикнуть до обтирання, а до купання - коли звикнуть до обливання.

Загартування повітрям

· повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);
· повітряно-сонячні ванни(на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щобзабезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щоб діти не перегрівалися)

Загартування водою

· обтирання (починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати допояса, потім ноги. Температура води від +32ْС, +28ْС до +22ْС, +20ْС.
· обливання (Загартуванню сприяє обливання стоп. Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);
· купання( у гумових басейнах)

Загартування сонцем

· Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни призначаються дітямвід 1 до 3 років.
· Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18°С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години).
· Загорати часто, але нетривало.
· Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9-13 і 16-18 годин; на півдні – 8-11 і 17-19 годин.
· Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора,коли сонце хилиться до заходу.
· Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі.
· Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30 ْС
· Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водні процедури.

Заняття з фізичної культури
Влітку, як і взимку заняття складається з трьох частин, але при його проведенні необхідно кожного разу враховувати стан погоди і в залежності від того збільшувати або зменшувати навантаження.
Влітку заняття з фізкультури мають відрізнятися динамічністю, швидкою зміною діяльності. Вихідні положення не повиннібути стабільними, раз і назавжди закріпленими за даними вправами, їх треба частіше змінювати.

Ранкова гімнастика
· Влітку ранкову гімнастику обов’язково проводити на повітрі.
· У теплу погоду діти мають виходили на гімнастику в трусиках і майках, по можливості, босоніж.
· Структура ранкової гімнастики влітку залишається незмінною.
· У залежності від погоди змінюється темп проведення вправ, а інколи вихідні положення.

Ігри
Спортивні (бадмінтон, городки, з елементами футболу, з елементами баскетболу).
Рухливі (ігри з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; наорієнтування у просторі).
Рухливі ігри на свіжому повітрі слід проводити щодня:
· під час ранкового прийому – одна-дві гри малої та середньої рухливості;
· на прогулянках у першу і другу половину дня – на кожну планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хвилин після початку прогулянки, коли діти дещоадаптуються до погодних умов, а останньою проводять малорухливу гру;
· увечері (після 16.00) – одна-дві гри малої та середньої рухливості.
Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затишку.
При поясненні гри не можна садити або ставити дітей обличчям до сонця. Сонце заважає дітям бачити вихователя, і вони погано сприймають пояснення і показ рухів у грі.
Рольові (згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик);
Народні (згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик).

 

ЗМІСТОВНЕ НАПОВНЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ТЕМИ –

«МОЯ КРАЇНА – УКРАЇНА».

(консультація для вихователів)

Українознавча тема є базовою для формування світогляду та розвитку загальнолюдських цінностей дитини. Івплітати її в життєдіяльність дітей слід не одноразово, а систематично та послідовно протягом року, аби ваші вихованці могли гордо сказати, що вони — українці, і пишалися цим.

Для більшості дошкільників відчуття України як Батьківщини, а та­кож своєї приналежності до української громади не сформовано. Знання й уявлення про Україну існують відокремлено від почуттєвої сфери дитини. Але відомо, що свідомість проявляється не лише в знаннях, а передусім у ставленні.

Що ж виходить? Не пропущені крізь серце, а формально засвоєні знання-штампи, що просто існують у голові як готові відповіді на запитання, не фор­мують почуття людської, громадянської, національної гідності (саме в такій послідовності!) дошкільників, хоча їх може бути й достатньо. А от емоційно на­сичені дії батьків чи інших значущих дорослих формують їхню чітку життєву позицію. Бо ж діти, як губка, вбирають все, у тому числі й негативне.

Основні тематичні напрями

Тема «Моя країна — Україна» сьогодні є актуальною як ніколи, адже запропонована вона в не найбільш сприятливий для нашої Батьківщини час. І найкраще, що можуть зробити вихователі для своєї країни, — це активно включитись разом з дітьми у проживання цієї теми.

У межах теми дітям варто допомогти відкрити для себе особливості побуту українського народу (житла, одягу предметів побуту, народних ігра­шок), українські народні ремесла, засвоїти народну й державну символіку, а також поринути у вир українських свят та відчути свою єдність із Батьківщиною.

Проживати тему пропонуємо за такими тематичними напрямами:

  • Я і Україна.
  • Усе, чим пишаюся, — народна творчість.
  • Народні ігри й іграшки.
  • Віночок українських свят.
  • Державні і народні символи.

Окреслимо основні аспекти проживання теми з дошкільниками. А її змістове наповнення за вказаними напрямами та основні форми роботи з дітьми подані у вигляді інтелектуальної карти далі в журналі.

Я і Україна

Формування та становлення в дошкільників відчуття приналежності до своєї країни це дуже важливо Ось фрази, що мають бути передусім прийняті дитячим серцем, а не лише формально засвоєні на словах:

- «Моя країна, її минуле й сьогодення гідні поваги. Я маю бути гідним громадянином своєї країни»; а «Україна — моя країна. Від мене також залежить, якою вона буде»; я «Я не можу чинити погано/немилосердно/не­чесно/неправедно), бо я українець»; (ідеться про громадянську категорію, а не національну);

- «Я люблю своє місто/ село й хочу, щоб воно було красивим, тому не буду смітити/руйнувати/ паплюжити тощо».

Що ж необхідно для такого прийняття? Передусім важливо забезпечити умови для емоційного проживання і засвоєння дітьми загальнолюдських, громадянських і національних цінностей. З цією метою ми виокремили тематичний напрям «Я і Україна». Проаналізувавши вклад видатних українців в становлення та розвиток своєї країни та оцінивши свої здібності й таланти, діти відчують себе невід'ємною частинкою України, а водночас і єдність усього українського народу.

Важливо допомогти дошкільникам навчитися любити свою Батьківщину не «гуртом», а «в роздріб», зростати гідними та свідомими громадянами своєї країни. А зробити це можна лише на основі широкої поінформованості про історію, традиції, культуру України. Водночас, щоб діти не залишилися на рівні засвоєння інформаційних кліше, важливо не просто інформувати їх, а забезпечити максимальне включення самих дошкільників у процес відкриття й засвоєння знань, наситити пізнавальний процес емоційним переживаннями, збагатити світлими, простими і приємними для дітей образами. Це надзвичайно важливо нині, коли наша країна переживає не найкращі часи.

Усе, чим пишаюся, — народна творчість

Визначаючи основні напрями теми, ми врахували надзвичайну роль народних традицій та обрядів у вихованні дітей дошкільного віку. Адже вони повертають дітей до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають вияву терплячості щодо всього живого.

Зокрема звертаємо увагу дітей на розмаїття народної творчості. Різьбярство, лозоплетіння, гончарство, музика, література, вишивання, писанкарство, живопис — це далеко не повний перелік ремесел, якими споконвіку славився український народ.

Зі скарбницею української народної творчості ознайомлюємо дошкільників під час розглядання ілюстративного матеріалу, енциклопедій. Проводимо заняття на основі навчально-методичного комплекту «Сонечко мандрує Україною», організовуємо майстер-класи з гончарства, вишивання, ло­зоплетіння; відвідуємо виставки предметів народних ремесел, сімейних реліквій тощо.

Народні ігри та іграшки

Цей тематичний напрям нерозривно пов'язаний із попереднім. Адже народні ігри й іграшки теж є продуктом народної творчості. Вони поєднують у собі життя і побут народу, його звичаї та традиції, а також, звісно, багату історію та невичерпний творчий потенціал.

Українські народні ігри та іграшки надзвичайно різноманітні та мають свої регіональні особливості. На весь світ відомі косівські й опішнянські іграшки, унікальні ляльки-мотанки і не тільки.

За допомогою народних ігор та іграшок діти опановують перші елементи грамотності, ознайомлюються з фольклором, розвивають математичні здібності, тобто навчаються, граючись. А хіба це не найефективніший метод навчання? А головне — такі ігри й іграшки сприяють утвердженню національної самобутності й менталітету маленького українця.

Віночок українських свят

Значну увагу в межах теми ми приділили календарній обрядовості. Цьому присвятили тематичний напрям «Віночок українських свят».

Залучення дітей до створення власного святкового календаря, підготовки і відзначання різних свят пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, формує вміння плідно працювати, шанувати історію та збагачувати культуру свого народу. Участь дошкільників у народних святах (Масляна, Івана Купала, Свято врожаю тощо) сприятиме тому, що вони глибше відчуватимуть нерозривність із рідною природою, намагатимуться власною працею примножувати багатства свого краю, прагнутимуть зберігати та розвивати трудові та святкові традиції.

Не менш важливо ознайомлювати дошкільників із державними святами, як-от: День Конституції, День Незалежності тощо, в ігровій формі пояснюючи їх значення в історії нашої держави.

Діти залюбки долучаються до проведення літературно-музичних розваг, вивчення пісень, виготовлення подарунків. Під час ознайомлення з традиціями та звичаями відзначання свят дошкільники мають змогу збагатити свої емоційні враження та знання про довкілля, зокрема близьких людей, Батьківщину.

Державні і народні символи

Символіка — це своєрідна візитівка держави на міжнародній арені. Чимало символів є у нашої країни, що свідчить про її багату історію та високодуховний народ. Це і вишитий рушник, заквітчаний віночок, барвисті вишиванки. А ще — верба і калина, без яких, як кажуть у народі, «нема України».

Найліпше ознайомлювати дошкільників із державними та народними символами шляхом читання художніх творів, легенд, вивчення віршів. Адже складно знайти більш точне та водночас доступне для дошкільників пояснення цих понять. Ну і, звісно, залиште час для дитячої творчості. Запропонуйте дошкільникам пояснити, наприклад, значення кольорів на нашому прапорі або намалювати візерунок для вишиванки.

Залучаємо родину до проживання теми

Визначальна роль у засвоєнні теми «Моя країна — Україна» належить батькам. Завдання родин вихованців полягає не так у забезпеченні поінформо­ваності дошкільників, як у вихованні їхнього ціннісного ставлення до свого роду, рідного міста, країни. Тож реалізація теми передбачає широкий спектр форм роботи з батьками, залучення їх до активної участі у проектах, деякі з яких ми пропонуємо в цьому числі журналу. Спільна пошукова, творча, художньо-продуктивна діяльність дорослих і дітей країнознавчого змісту сприятиме засвоєнню знань про Україну як свою Батьківщину та формуванню основ громадянськості та патріотизму.

Наша країна — це не лише матеріальне довкілля, це передусім ми самі — її громадяни. Хочеться вірити, що наше свідоме відчуття своєї приналежності до України, щире спільне бажання бачити її сильною, мирною та щасливою допоможе здолати будь-які негаразди.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

«Розвиток пізнавальної активності старших дошкільників

 засобами творчих завдань»

      Пізнавальна активність дитини - мобілізація її інтелектуаль­них, моральних і фізичних сил, спрямована на досягнення конкрет­ної цілі пізнавальної діяльності.      Внутрішні передумови, які забезпечують про­дуктивність пізнавальної діяльності, визначають легкість і швидкість засвоєння дитиною нових знань, можливість їх творчого викорис­тання під час розв'язання життєвих завдань, такі:

  • активно-пізнавальне ставлення дитини до навколишнього середовища;
  • уміння успішно орієнтуватися серед предметів та явищ;
  • здатність довільно регулювати свою пізнавальну діяльність.

   Дошкільне дитинство - період формування в дитини пізна­вальної потреби. Виокремлюють такі етапи розвитку пізнавальної потреби: період прояву цікавості (потреба у враженнях на основі рефлексу); період допитливості (потреба в пізнанні зв'язків між вну­трішніми і зовнішніми особливостями предметів та явищ навколишньої дійсності); період пізнавальної активності (потреба в пізнанні, ціле­спрямованому процесі пізнавальної діяльності). Зміст та характер пізнавальної активності дитини має такі зов­нішні прояви:

  • увага й особливий інтерес до предмета;
  • емоційне ставлення до предмета, різноманітність емоцій, спричинена ним (подив, захоплення, радість тощо);
  • дії, спрямовані на ознайомлення, розпізнавання нового предмета, розуміння його функціонального призначення;
  • тривалість інтересу до нового.

        Показовими щодо характеру та змісту пізнавальної активності дитини є ситуації ознайомлення з новою іграшкою, грою чи новим дидактичним матеріалом. Насамперед варто звернути увагу на зацікавленість дитини новим предметом, на емоції, які відображаються на її обличчі, а також на ефективність пошукових, обстежувальних дій, за допомогою яких дитина вивчає новий об'єкт. Окрім цього, можна поставити їй додаткові запитання: «Як можна використати цей предмет?», «Де його можна застосува­ти?» тощо.

    У період дошкільного дитинства розвиток пізнавальної актив­ності дитини має стати спеціальним завданням дорослих. Адже твердження про те, що оволодіння знаннями і вміннями автоматич­но визначає розвиток допитливості та пізнавальний розвиток дити­ни, - помилкове.

     Опрацьовуючи спеціальну літературу можна виявити різні типи завдань для розвитку пiзнавальної активностi старших дошкільників. Пропонуємо вашій увазі класифікацію, яка є загальноприйнятою у дошкіллі.

Яскраво виражені творчi завдання, вони є пiдкласом пiзнавальних. У розробленій типології до творчих завдань віднесено завдання: 

  • на вибір засобів, необхідних для досягнення відомої мети;
  • на стимулювання пізнавальної мотивації без визначеної конкретної мети;
  • на самостійне пояснення сутності явищ.

    Творчі завдання дають широкі можливості для впровадження диференційованого навчання з урахуванням індивідуальних можливостей пізнавальної діяльності кожної дитини. Це робить навчальний процес не тільки цікавим та посильним для кожного дошкільника, але й дає можливість дорослому якомога ефективніше працювати на визначеному рівні складності як з усім дитячим колективом в цілому, так і з кожною дитиною окремо, коригуючи і спрямовуючи її розвиток так, щоб підвищити рівень її пізнавальної активності.

      Виходячи з аналізу психолого-педагогічних аспектів проблеми творчих завдань, а також враховуючи особливості розвитку пізнавальної активності дитини дошкільного віку, можна створити власну класифікацію творчих завдань. При цьому необхідно враховувати притаманні дошкільникам види діяльності, які передбачають прояв ними творчості (зображувальна, словесна, музична, математична). Таким чином, визначаємо наступні види творчих завдань:

Зображувальні творчі завдання: на малювання різними матеріалами; на різну техніку виконання малюнку; на закінчення розпочатого малюнку (коли задається певний набір ліній); на малювання із закритими очима; на конструювання.

Музичні творчі завдання: на вигадування поспівок; на проспівування пісеньок “різними голосами”; на вигадування танців під музику; на пантомімічне передання образів; типу “незвичні танці” (вигадування танців нехарактерних персонажів, або під невластиву певному образу музику); у шумовому оркестрі.

Словесні творчі завдання: на добір рими, складання початку чи закінчення вірша; на фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах-діалогах; завдання-загадки.

Логіко-математичні завдання варіативного характеру: з формами; кольорами; величинами, числами.

Творчі завдання комбінованого типу. Наприклад, на слухання «чарівних звуків» та їх подальшу інтерпретацію у рухах, словесній чи зображувальній діяльності.

     Представлена класифікація передбачає різні рівні виконання творчих завдань (від простого до більш складного), що дозволятиме педагогам пропонувати їх для вирішення дітьми, з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дітей.

      Виходячи з вищезгаданого пропоную декілька методик та творчих завдань, які допоможуть педагогам у роботі з розвитку пізнавальної активності засобами творчих завдань і наштовхнуть педагогів на власну творчість.

Завдання 1. «Давайте познайомимося!» (за методикою Суржанської В. А).

Мета: Познайомити дітей з можливостями звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки (диктофон, смартфон, магнітофон, програвач); формувати уміння не відволікатися на присутність  ІКТ в групі під час проведення різних видів робіт. Розвивати культуру спілкування дітей з дорослими та однолітками. Виховувати взаємоповагу, шанобливе ставлення до думки іншого, вміння співчувати i розуміти емоційний стан одне одного.

У першій частині заняття рекомендовано провести бесіду з метою розширення знань дітей у галузі звукозаписувальної та звуковідтворювальної техніки, пропонувалося відгадати звукові загадки (фрагменти пісень, вступні музичні заставки улюблених передач «Голос-діти», «Вгадай мелодію», «На добраніч!» та інші).

Необхідно запропонувати дітям гру «Інтерв’ю», під час якої буде зроблено запис їх відповідей, з метою встановлення позитивного емоційного контакту з дітьми, привчати дошкільників до того, що їх уважно слухають і чують.

У другій частині заняття дітям запропонувати прослухати і заспівати улюблені пісні.

    У ході проведення цього заняття звернути увагу на: інтерес (допитливість, спілкування з дорослими та однолітками під час виконання завдань; запитання дитини до дорослого); ініціативу дітей (виявлення бажання включитися у пізнавальну діяльність; активні дії, спрямовані на досягнення позитивного результату пізнання); емоційність під час спілкування (позитивне ставлення до пізнавальної діяльності та її результатів; зацікавленість, подив, старанність, радість); самостійність під час виконання завдань (наполегливість у досягненні мети пізнавальної діяльності, незалежність від інших, сміливість); оригінальність відповідей (при слуханні музичних загадок); бажання спілкуватися з експериментатором.

Завдання 2. «Пригоди ведмедика»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (незалежність дитини, радість, подив, уміння дати пояснення, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зацікавленість, бажання виконати завдання).

   Дитині запропонувати картинки із зображенням кумедної ситуації. Завдання дошкільника - встановити послідовність подій, розкласти картинки у порядку і скласти розповідь, причому у завданні передбачається декілька варіантів визначення послідовності подій.

    Інструкція дитині: Розглянь ці малюнки і подумай, що відбувалося з ведмедиком що було спочатку, що сталося потім, чим усе закінчилося.

Завдання 3. «Конструювання фортеці»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (незалежність, сміливість, зацікавленість, бажання виконати завдання, уміння застосовувати свої знання у практичній діяльності, старанність).

   Дитині пропонується вибрати з ігрового куточка свою улюблену іграшку. Залежно від обраної іграшки, дитина отримує завдання збудувати споруду, в якій цю іграшку можна було б розмістити. Завдання діти виконують індивідуально.

Час виконання - 15 хв.

   Інструкція дитині: Візьми, будь ласка з ігрового куточка свою улюблену іграшку. Так прикро, що у цієї іграшки немає власного будинку. Збудуй для своєї іграшки помешкання. Необхідно лише пам'ятати, що не всі деталі конструктора стануть тобі у нагоді. Подумай, із чого і як ти будеш будувати, щоб твоїй іграшці було зручно і приємно жити в новій оселі.

Завдання 4. «Домалюй i розкажи»

   Мета: виявлення показників пізнавальної активності (гнучкість мислення, сміливість, кмітливість, радість, зацікавленість).

Необхідно заготовити листки паперу приблизно однакових за розміром, але різної форми з намальованими хаотично десятьма колами; простий олівець. Дитині запропонувати пригадати, що можна намалювати за допомогою кола, і завершити малюнок.

   Інструкція дитині: Подивись на ці кола. Давай пригадаємо, що буває круглої форми? Зараз ти перетворишся на маленького чарівника і з допомогою чарівного олівця перетвориш кола на знайомі предмети, які ти пригадаєш….

     Завдань такого типу у спеціальній літературі можна знайти безліч, а якщо до цього додати свою власну творчість та фантазію, то вашим вихованцям з вами буде неймовірно весело та цікаво!

Успіхів та творчості вам!

Консультація для педагогів

"Організація та проведення піших переходів з дітьми дошкільного віку"

      Однією з ефективних форм підвищення рухової активності дітей є пішохідний перехід (дитячий туризм, заняття-похід), тривалість якого: 15- 20 хв в один бік в другій молодшій групі, 20- 25 хв - в середній групі, 25- 30 хв - в старшій групі. Не можна підміняти пішохідні переходи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого закладу.

    Основна мета пішохідних переходів - оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок в природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Основна мета цільових прогулянок - ознайомлення дітей з природою, її явищами в різні пори року (переважно на початку кожного кварталу).

Підготовка до пішохідного переходу:

1. Визначення мети переходу.

2. Розроблення маршруту.

3. Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах).

4. Визначення місць для відпочинку.

5. Підбір фізичних вправ, які будуть використовуватися на шляху.

6. Планування рухової діяльності на кінцевому пункті.

7. Підбір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цілісності.

8. Попередження заздалегідь батьків і дітей про пішохідний перехід (щоб правильно дитину одягнути та взути).

9. Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості.

10. Вивчення правил дорожнього руху.

11. Перед виходом з дитячого садка попередити завідувачку (методиста).

12. Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми.

13. Перевірити, як одягнені діти, чи зручне взуття.

14. Правильно розставити дітей (по одному або парами): попереду діти - із середнім темпом ходьби; всередині - повільних дітей із швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду - найбільш організованих дітей.

15. Взяти з собою кип'ячену воду та аптечку.

Що повинно бути в аптечці:

- вата, бинти стерильні, бинти прості;

- йод, зеленка;

- 3,1% розчин марганцю чи перекис водню;

- нашатирний спирт;

- сода харчова;

- джгут;

- настойка валеріани (5-7 крапель на дитину);

- вазелін, синтоміцинова мазь.

Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу:

1. Пішохідний перехід планувати лише у дні, коли немає фізкультури.

2. Планувати лише за наявності природно-ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку, стадіону тощо.

3. Основне завдання переходів: зміцнити здоров'я дітей, запобігти гіподинамії, вдосконалити рухові навички у природних умовах, розвивати фізичну витривалість.

4. Пішохідні переходи (дитячий туризм, прогулянки-походи) проводяться з ІІ молодшої групи. Їх тривалість становить:

в ІІ молодшій групі 15-20хв в один бік;

у середній групі - 20-25хв в один бік;

 у старшій групі - 25-30хв в один бік.

5. Під час пішохідного переходу діти виконують різновиди ходьби та бігу; основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між деревами, переступають з кореневища на кореневище, метають шишки у стовбур дерева, стрибають з пеньків, підлізають під опущені гілки дерев, підстрибують до гілок дерев тощо; грають у рухливі ігри.

6. Під час відпочинку (5-10хв) спостерігають у природі: за комахами, метеликами, птахами тощо; грають у спокійні ігри, виготовляють саморобку з природного матеріалу.

7. Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей ІІ молодшої та середньої групи - 1,5км, для старшої групи до 2км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5хв.) зупинки для відпочинку дітей.

8. Повернення назад до дитячого садка бажано робити найкоротшим шляхом (по можливості).

Використані джерела:

Ярова А. Пішохідні переходи: підвищуємо рухову активність дітей // Медична сестра дошкільного закладу. – 2015. - № 1. – С. 36 – 38.

Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу [Електронний ресурс] - Режим доступу:  http://pedrada.com.ua.

 

Логін: *

Пароль: *