ЗДО №21, "Оленка"

Підготовка до школи


Готуємося до школи


«Формування внутрішньої позиції школяра у старших дошкільників»

Батьки вважають, що ди­тина готова до школи, якщо вміє чита­ти, писати й рахувати. Та цього замало для успішного оволодіння навчальним матеріалом. Важливо, щоб вона мог­ла мислити і захищати власну думку, розв’язувати проблемні ситуації, взає­модіяти з однолітками та доросли­ми, вміла оцінювати свої можливості та вчинки тощо. Бажання стати учнем, учитися з’являється наприкінці дошкільного віку майже в усіх дітей. Воно пов’язане з тим, що малюк починає усві­домлювати своє становище, яке не відповідає його віковим можливостям. Він уже не задово­лений тими способами наближення до життя дорослих, які дає гра.

Мотиваційна готовність виявляється у настрої дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як вона уяв­ляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.

Більшість дітей прагне стати школярами, пов’язуючи це бажання передусім із зовнішні­ми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).

Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі при­таманної дітям допитливості (бажання опанувати грамоту, читання тощо). Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різноманітні другорядні мотиви, пов’язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, то вона виявляється неспроможною взяти на себе обов’язки учня. Тому основними компонентами мотиваційної підготовки є правильні уявлення про навчання, як важливу й відповідальну діяльність, а також пізнавальний інтерес до довкілля.

Навчальна діяльність відбувається завдяки двом групам мотивів: соціальним — пов’язаним із зовнішньою привабливістю процесу нав­чання (бути першокласником, відвідувати школу, стати кимось у майбутньому тощо) та пізнавальним, пов’язаним безпосередньо із самим змістом і процесом навчання. Саме поєднання цих двох груп мотивів є «внут­рішньою позицією школяра» і вважається кри­терієм готовності до шкільного навчання.

Показники сформованості внутрішньої позиції школяра

ü Відмова від переважання дошкільно-ігро­вого, індивідуально-безпосереднього спо­собу існування.

ü Наявність позитивного ставлення до нав­чально-пізнавальної діяльності.

ü Встановлення нового типу стосунків з до­рослим як з учителем, носієм та трансля­тором знань.

Першокласники ще не дуже добре усвідомлюють, навіщо потрібно вчитися. Спочатку їх цікавить зовнішня приваб­ливість навчання: шкільна атрибутика, зміна соціального статусу тощо.

На момент приходу до школи у шестирічок переважають широкі соціальні мотиви, дуже різні за змістом і формою — від зміни соціального статусу, певного престижу, потреби у спіл­куванні до запобігання невдачам. Ці мотиви здебільшого формуються під впливом оточен­ня: родини, однолітків, дошкільного закладу. Пізнавальні мотиви, спрямовані на отримання нових знань, що випливають із потреби у ро­зумовій діяльності, а також пов’язані із задоволенням природної допитливості, посідають незначне місце. На формування пізнавальних мотивів значною мірою впливає готовність ді­тей систематично докладати зусилля, бажання отримати нові знання, самостійно працювати.

У багатьох дітей не скла­дається об’єктивне уявлення про школу: воно або надто ідеалізується, неадекватно опти­містичне, або надто негативне: школа викликає побоювання (як щось чуже, тривожне, небезпечне).

Велику роль у становленні мотивації до нав­чання відіграють і рідні дитини. Якщо вони ляка­ють її: «Підеш до школи — побачиш, що це таке» (формується страх перед невідомим), «Скоро будеш учитися у школі, там побачиш, який ти ро­зумний» (невпевнені у розумових здібностях дитини) — занижують дитячу самооцінку, формують зневіру в свої сили, то вже через певний час мотивація просто щезне.

Як зробити так, щоб дитина із задоволен­ням пішла в школу?

1. Дати дітям поняття, що таке школа, пере­рва, урок, дзвінок.

2. Грати разом із дитиною в школу.

3. Читати малюку літературу про шкільне життя.

4. Розповідати маляті про школу, про свій позитивний дитячий шкільний досвід.

5. Заздалегідь познайомити дитину зі шко­лою, вчителькою та майбутніми однокласни­ками.

Сам факт вступу до шко­ли змінює суспільне становище дитини — у неї з’являються обов’язки, своє шкільне життя. Змі­нюється її статус і в сімейному оточенні: вона має право на робоче місце в кімнаті, на необ­хідний для занять час, на розваги й відпочинок. Саме це й підносить дитину у власних очах, зміцнює значущість навчання. Батьки мають знати, що мотиваційна готовність до навчання у школі виявляється у прагненні дитини до нав­чання, бажанні бути школярем, у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; в володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціаль­ного розвитку.

Усе це забезпечує психологічні передумо­ви для включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов’язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутньогошколяра. Якщо в дитини сформувалися адек­ватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та по­ведінки у класі, взаємини з учителем і школя­рами. І через певний час дитина із задоволенням, піднесенням, упевненістю йтиме до шко­ли, знаючи, що вона — розумний, та успішний учень, що в неї, якщо не сьогодні, то завтра, обов’язково все вийде. Тому до школи вона йде для того, аби навчитися чогось нового, цікаво­го, а потім обов’язково поділитися з рідними, розповісти друзям, навчити їх того, чого сама ще вчора не знала.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвит­ку кожної дитини індивідуальний. Хтось по­чинає ходити раніше, ніж інші, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви.

Відомо, що готовність дитини до школи за­лежить від багатьох чинників і людей, які беруть безпосередню участь у вихованні, але насампе­ред від батьків.

Виховувати дитину — велике мистецтво, тому що сам процес виховання — це безперервна робота серця, розуму і волі батьків.

Створення позитивного ставлення до школи у дошкільника

  1. Найкраще розпочати підготовку до школи з ігор, під час яких дитина набуває нових знань умінь і навичок, а також розвиває свої здібності. Мова ігор дуже добре зрозуміла дитині, оскільки на цьому етапі вона засвоює культуру саме таким чином.
  2. Прагніть не створювати у дитини враження, що заняття та ігри з нею є сенсом вашого життя, тому грайтеся з малюком, наприклад, під час приготування вечері на кухні («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Назви всі предмети на столі одним словом», «Чому одні продукти кладемо в першу шафу, а інші – у другу?» тощо), по дорозі в дитячий садок, у машині, в автобусі («Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо).
  3. Заняття вимагають систематичності: 10-15 хвилин щодня дадуть кращий результат, аніж година-дві у вихідні.
  4. Не забувайте оцінювати успіхи дитини, а при невдачах підбадьорюйте її дії словами: «Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Якби ти зробив так (показ, по­яснення), то було б іще краще».
  5. Діти емоційно чуйні, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру, або ви погано почуваєтеся, то краще відкласти заняття. З поганим настроєм, через силу не грайтеся з ди­тиною. Ігрове спілкування має бути цікавим і для неї, і для вас.
  6. Сходіть із дитиною у школу, де вона вчитиметься, покажіть їй, де роздягальня, їдальня, туалет.
  7. Розповідайте дитині про розпорядок дня у школі, про те, чим займаються діти під час уроку, в яких випадках можна звернутися до вчителя.
  8. Поділіться власним досвідом шкільного життя, звичайно, якщо він позитивний («Коли я вперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учителька нам показала, розповіла»), розкажіть про смішний випадок на уроці.
  9. Читайте розповіді про школу, школярів, учителів.

10. Прагніть створити у дитини адекватне, об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й не залякуючи майбутнього учня. Адже відоме перестає бути не­зрозумілим, таким, що турбує і лякає!

 

Підготовка руки дошкільника до письма

Вона включає в себе:
розфарбовування картинок в книжках-розмальовках;
малювання різними матеріалами (ручкою, крейдою, кольоровими олівцями, фарбами тощо);
ліплення з пластиліну, глини, солоного тіста;
робота з відривний аплікацією;
вирізання ножицями;
ігри з мозаїкою і пазлами;
заняття з конструктором;
ігри зі шнурівками, кнопками, ґудзиками;
нанизування намиста;
викладання букв і різних зображень за допомогою природних матеріалів, крупи, гудзиків тощо

Дуже важливо навчити дитину з самого початку занять, правильно сидіти і тримати ручку.А для того щоб підготовка до письма дошкільнят була успішною і ефективною, треба проводити їх регулярно і систематично. Також не забувайте враховувати індивідуальні особливості дитини. Для кожного малюка потрібно знайти свій похід. Комусь підійдуть заняття з мамою, а кому-то краще піти в підготовчу групу.Підготовка дошкільнят до школи включає не тільки розвиток інтелекту, але і певну фізичну підготовку. Змінюється уклад життя і великі навантаження можуть стати великим стресом для всіх систем організму дитини. Якщо фізична підготовка дошкільнят була недостатньою - на тлі перевтоми можуть проявитися хвороби.Як можна зміцнити здоров'я дитини?Насамперед, постарайтесь забезпечити дитині повноцінне харчування. Потім привчіть щодня займатися фізичною культурою, наприклад, проводити вранці зарядку. Особливо добре, якщо заняття будуть проходити на свіжому повітрі. Загартовуйте організм малюка. Дотримання цих простих правил допоможе підтримувати у дитини бадьорий і активний стан.

На перших порах у малюка будуть з'являтися певні труднощі. Частіше говоріть дитині, що все у нього вийде, треба лише прагнути, і що ви завжди будете поруч. А якщо щось не вдається зараз - то неодмінно вийде потім! Крок за кроком, дитина отримає нові навички і впевненість у своїх силах.Підготовка до школи для дошкільнят - це тривалий творчий процес. Головне, щоб заняття приносили дитині не нудьгу і перевтома, а радість і новий досвід. І тоді навчання в першому класі не стане важким випробуванням для всієї родини, а радісною подією.

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей.

Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше.

Для успішного навчання в школі дитині необхідні такі якості

  • добре розвинена дрібна моторика рук та координація рухів(тренувальні вправи – пришивати ґудзики, ліпити з пластиліну, качати олівчик поміж пальчиків, зафарбовувати малюнки в різних напрямках, грати з м’ячем, ходити по «лабіринтам» з ниток);
  • добре диференційована рухова система (тренувальні вправи – пальчикова гімнастика, ігри з пальчиковим «ляльковим театром»);
  • хороша здатність до самоконтролю та самооцінки(формування залежить від віку та особливостей нервової системи);
  • адекватна реакція на успіх і невдачу (формування залежить від віку, особливостей нервової системи та від особливостей дитячо-батьківських відносин);
  • мотивація навчання (формування залежить від віку та особливостей дитячо-батьківських відносин);
  • достатній об’єм механічної слухової та зорової пам’яті (тренувальні вправи – ігри, в яких треба запам’ятовувати; різні види дитячих лото, повторювати 6-10 не пов’язаних за змістом слів);
  • стійка та рівномірно розподілена увага (тренувальні вправи – розплутувати намальовані «лабіринти» різної складності, перемальовувати прості малюнки по клітинкам);
  • вміння відтворювати окремі події чи фрагменти дійсності, надавати їм логічної цілісності, а також спроможність всебічно розуміти ситуації й передбачити події (тренувальні вправи – описувати малюнок з урахуванням всіх дрібних деталей; складати коротку історію за декількома малюнками, пов’язаними за змістом);
  • добре розвинена здатність робити узагальнення (тренувальні вправи – ігри «хто більше?», в яких треба назвати якомога більше предметів певної групи: меблі, посуд, люди, одяг, фігури, взуття, птахи, звірі, риби, транспорт, іграшки, тощо; в другому варіанті гри «хто більше?» треба назвати групу, до якої належать названі предмети);
  • здатність дитини до абстрагування, оперування вербальними поняттями (тренувальні вправи – ігри на виключення слова, зайвого за змістом; вміння пояснити зміст того чи іншого слова);
  • добре розвинений фонематичний слух як показник рівня готовності дитини до навчання грамоти (тренувальні вправи – шукати на слух заданий звук в словах; називати звуки на початку, в середині та в кінці слова).

Поради батькам: як підготувати дітей до школи

Зовсім не слід робити:

  • змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;
  • оцінювати все, що робить малюк, так як оцінюється діяльність учня;
  • «проходити» з дитиною програму першого класу, насильно замінюю¬чи гру навчанням.

Необхідно:

  • прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
  • навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення;
  • формувати світогляд дитини, знання:
    • про довкілля, про себе (прізвище, ім’я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі);
    • про своє село, місто, вулицю;
    • про явища природи (пори року, їх послідовність, місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби);
    • про Сонце, дощ, сніг;
    • про урожай, борошно, із чого роблять хліб, цукор;
    • про улюблені книжки, вірші, казки, пісні, відомих письменників, художників, композиторів;
    • про дорослих людей (за віком, професіями, за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди);
    • про сучасну техніку, транспорт.

Психологічна підготовка дитина до школи


Незабаром Ваша дитина покине дитячий садок і у неї почнеться новий, дуже важлий етап у житті. Кілька порад батькам щодо психологічної підготовки дитини до школи.

Будь ласка, запам'ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:

  • недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;
  • недорозвиненість мовлення;
  • "неділовий" (надмірно емоційний) характер спілкування з дитиною у сім'ї;
  • несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;
  • побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

Добре, якщо Ви зацікавите доньку чи сина школою, викличете бажання навчатися там. Для цього намагайтеся заздалегідь визначитися, яку саме школу відвідуватиме Ваша дитина. Під час прогулянок покажіть їй споруду школи. Розкажіть про життя учнів.

Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім'ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:

  • складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);
  • самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;
  • впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;
  • самостійно вести шкільний щоденник.

Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми. Знаходячись поза домівкою, можна знайти безліч ситуацій для "вправляння" у спілкуванні.

Значну увагу приділяйте розвитку мовлення дитини, зокрема діалогічного. Частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте побутові "проблеми", привчайте висловлювати власну думку, міркування. Учіть правильно розгорнуто відповідати на поставлені запитання, а також правильно формулювати запитання до інших людей. Ширше використовуйте мовні ігри - їх Вас навчать самі діти, лише покажіть, що Ви хочете пограти з ними.

Будьте вимогливими до дитини.

У жодному разі не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчителька, побоювань з приводу того, чи буде дитина успішною у навчанні. Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам'ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки!

 


Першокласник: готовність номер один


Останній рік вільного дитячого життя. Далі - школа. Як налаштувати малюка на навчання, щоб перший клас не обернувся для всієї родини суцільним стресом? Чи є ознаки, за якими можна судити, готова дитина до школи чи не готова?

Таких ознак дві: мотивація (бажання вчитися) і уміння дотримуватися правил. Більшість шестирічок хочуть в школу, але якщо запитати, чому, відповіді будуть часто смішними і наївними. Діти кажуть, що вони втомилися бути маленькими, їм набридло в дитячому саду.

Хтось хоче дізнатися, «куди ставлять п'ятірки», хтось мріє про красивий ранець... Потрібно, щоб серед всіх цих причин був і пізнавальний мотив. Дитина повинна розуміти, що в школі дізнається багато нового і цікавого, багато чому навчиться.

Друга ознака готовності - вміння виконувати правила. Це допоможе включитися в умовно - рольові відносини "вчитель - учень». Першокласник, буває, не розуміє, навіщо на уроці піднімають руку або вставати, коли в клас заходить вчитель. Вони можуть вийти з класу посеред уроку, голосно заговорити з сусідом по парті ... Ось про таких можна сказати, що психологічно вони до школи не готові.

Можна щось зробити за останній місяць, щоб полегшити дитині входження в нове життя?

Головне - випадково не прищепити страх перед школою. А то буває, що батьки вчать дитину читати і погрожують: не лінуйся, а то в школі тобі будуть двійки ставити! Не лякайте дитину, щоб не вбити мотивацію на корені.

Більше розмовляйте про все, відповідайте на питання, розкажіть що-небудь смішне чи цікаве про свою школу. Грайте з дитиною у «школу». Такі ігри допоможуть зрозуміти, що там є свої правила, які треба виконувати. Тоді 1 вересня для нього не стане несподіванкою, він буде пишатися, що вже знає, як треба себе вести.

Взагалі зараз корисні будь-які ігри за правилами. Наприклад, в «їстівне - неїстівне» або «Так» і «Ні» не говорити, «чорне» і «біле» не називати. Якщо дитина успішно справляється з ними, значить, рівень самоконтролю у неї достатньо високий.

У перші місяці почастіше розпитуйте першокласника, як він себе почуває в школі, що йому там сподобалося. Фіксуйте його увагу на позитивних моментах, вчіть у всьому бачити плюси.

Багато першокласників починають спати вдень, хоча до школи вже багато місяців вдень не спали. Це нормально. Але якщо при більшій потребі у сні у дитини ще і поганий настрій, тоді це тривожний симптом. Порадьтеся з дитячим психологом і педіатром.

Відправляючи дитину до школи, не наполягайте на те, що викладачі будуть її любити так само, як ви. Ваша дитина повинна зрозуміти: обов'язок вчителя - навчити. Для того щоб заслужити його особливе ставлення, потрібно відзначитися, показати кращі результати.

Чим допомогти першокласникові?

Для відновлення після розумової роботи потрібно в два рази більше часу, ніж тривала сама робота. Тому постарайтеся, щоб дитина другу половину дня проводила вдома, а не на продовженому дні. Вночі їй треба спати не менше одинадцяти годин. Бажано і вдень поспати трошки.

Не навантажуйте відразу дитини додатковими гуртками і позашкільними заняттями. А ось фізкультура і рухливі ігри зараз потрібні обов'язково.

І звичайно, потрібна психологічна підтримка. Дитина повинна бути впевнена, що її дуже люблять, не дивлячись на всі шкільні труднощі і можливі невдачі.

Готувати дитину до школи треба починати за два тижні до 1 вересня. Прокидатися, снідати, гуляти, обідати, вечеряти, і лягати спати строго за розкладом. Тоді малюкові легше буде адаптуватися до навчального процесу.

 


Тест для батьків


Отже, оскільки шкільна зрілість, як і взагалі весь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості.

Для того щоб ви могли самі оцінити підготовленість дитини, пропонуємо вам короткий тест. Чи готова дитина до школи?

Чи хоче ваша дитина йти до школи?Чи зацікавлює вашу дитину в школі те, що вона багато дізнається, і в ній буде цікаво вчитися?Чи може Ваша дитина самостійно займатися якою-небудь справою, що вимагає зосередженості протягом 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?Чи правда, що ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою ?Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?Чи вміє змінювати іменники за числами?Чи вміє Ваша дитина читати по складах або, що ще краще, цілими словами?Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?Чи може вона вирішувати прості задачі на віднімання або додавання одиниці?Чи правда, що ваша дитина має тверду руку?Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?Чи може вона зібрати розрізну картинку з п'яти частин за хвилину?Чи знає дитина назви диких і домашніх тварин?Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом «овочі» помідори, морква, цибуля)?Чи любить ваша дитина займатися самостійно - малювати, збирати мозаїку тощо?Чи може ваша дитина розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Ваша кількість позитивних відповідей:

Можливі результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей (балів) на питання тесту. Якщо вони складають:

  • 15 - 18 балів - можна вважати, що дитина цілком готова до того, щоб йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати.
  • 10 - 14 балів - ви на правильному шляху, дитина багато чого навчився, а запитання, на які ви відповіли запереченням, підкаже вам , де потрібно попрацювати.
  • 9 і менше - почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть особливу увагу на те, чого вона не вміє.

 


 

Логін: *

Пароль: *